Абсолютизм (франц. absolutisme, від лат. absolutus - безумовний, необмежений) - абсолютна самодержавна влада, деспотична форма держ. правління, яка ґрунтується на сваволі правителя і за якої досягається надзвичайний ступінь централізації держ. влади. В умовах А. політ. влада - законодавча, виконавча, судова - цілковито належить одній особі(цареві, королю, імператору). Поряд з цим створюється розгалужений бюрократ. апарат, цілком підпорядкований монархові; активно застосовується постійна армія і репресивні органи; ліквідуються або втрачають значення і припиняють свою діяльність представницькі інститути. Як характерне для феод. д-ви явище А. на певному іст. етапі відігравав прогресивну роль у боротьбі з сепаратизмом феод. знаті. знищуючи залишки роздробленості й об'єктивно сприяючи екон. і політ. єдності окремих країн, розвитку нових сусп. відносин. З ін. боку, А. з його відсутністю поділу влади і політ. плюралізму формує в суспільстві спосіб мислення. в основі якого лежить ідея про те, що найголовнішим сусп. цінностями є володар і д-ва. Усі ж ін. складники соціуму (особа, громада, народ) вважаються другорядними, нав'язуються стереотипи мислення, за якими д-ва сприймається як велика вотчина певної особи, котра виступає як її благодійник. як опікун і пастир народу.
У зх. Європі А. виник наприк. 15 - на поч. 16 ст., тобто у період розкладу феодалізму та зародження капіталіст. відносин. дворянство, яке занепадало, прагнуло згуртуватися навколо центр. влади, аби зберегти своє панування. Тому політика ряду європ. феод. д-в полягала в тому, щоб шляхом деяких реформ врятувати від революції феодально абсолютист. уряди і пристосувати їх до нових іст. умов. Абсолютист. політ. режим набув форм, що сприйняли спадщину просвітництва, й був підтриманий на початковій стадії буржуазією, що народжувалась і також була зацікавлена у зміцненні централізованої влади. У 18 ст. було висунуто ідею "освіченого монарха", здатного перебудувати сусп-во за за порадами філософів. Це об'єктивно відображало прагнення помірковано-ліберальних верств реформувати сусп-во зверху. В умовах зародження бурж. відносин феодально-абсолютист. д-ви Європи провели ряд реформ в дусі освіченого абсолютизму, згідно з якими були обмежені привілеї й скасовані найвідсталіші форми феодального гноблення.
У зх. Європі А. виник наприк. 15 - на поч. 16 ст., тобто у період розкладу феодалізму та зародження капіталіст. відносин. дворянство, яке занепадало, прагнуло згуртуватися навколо центр. влади, аби зберегти своє панування. Тому політика ряду європ. феод. д-в полягала в тому, щоб шляхом деяких реформ врятувати від революції феодально абсолютист. уряди і пристосувати їх до нових іст. умов. Абсолютист. політ. режим набув форм, що сприйняли спадщину просвітництва, й був підтриманий на початковій стадії буржуазією, що народжувалась і також була зацікавлена у зміцненні централізованої влади. У 18 ст. було висунуто ідею "освіченого монарха", здатного перебудувати сусп-во за за порадами філософів. Це об'єктивно відображало прагнення помірковано-ліберальних верств реформувати сусп-во зверху. В умовах зародження бурж. відносин феодально-абсолютист. д-ви Європи провели ряд реформ в дусі освіченого абсолютизму, згідно з якими були обмежені привілеї й скасовані найвідсталіші форми феодального гноблення.
